Олексій
Шумський

Психолог · КПТ

«Я — це не те, що зі мною зробили.
А те, що я сам зробив з того, що зі мною зробили»
— Жан-Поль Сартр

Розділ I

Хто я зараз

Психолог з 2017 року. Проваджу психотерапію з 2019-го. Працював у школах — навіть у двох одночасно. Працював у психологічному центрі, з групами, проводив тренінги.

Маю базову психологічну освіту — бакалаврат. Магістратури не маю — зараз хочу бути ближче до практики. Маю чотирирічне навчання в когнітивно-поведінковій терапії та супервізію в КПТ. Постійно навчаюся — безперервно.

Сам був у психотерапії — і в психоаналізі, і в гештальті, і в когнітивно-поведінковій терапії, і в схема-терапії. Знаю, як це — бути по той бік.

Розділ II

Як я бачу світ

Я — не лише інструмент. Моя особистість базується на цінностях, світогляді, вподобаннях. І це все присутнє в тому, як я працюю.

Та цитата Сартра — для мене не просто красиві слова. Вона означає: я є єдиною людиною, яка може найбільше вплинути на те, що зі мною відбувається. І з цього принципу вибудовується все в моїй роботі. Кожного сеансу я мінімум раз запитую щось на кшталт: «І що ви зробили для того, щоб це сталося?» Бо ви — не лише глядач свого життя. Ви також його учасник.

Допомагати

Обожнюю допомагати. Наповнююся цим. Якби я був зварювальником — все одно допомагав би. Просто в іншому форматі. Мені вдалося зробити це професією, чому радію.

Розвиватися

Постійно. В усьому. Наші стосунки будуть розвиватися. Якість роботи буде розвиватися. Горизонтально, вертикально, якісно. Але розвиток буде. Обов'язково.

Пізнавати

Трішечки граю в баскетбол, друкую на 3D-принтері, літаю на квадрокоптері, розбудовую IT-інфраструктуру для роботи. Це не список хобі — це широкий погляд. І вас я точно не буду бачити лише з вузького віконця психології.

Розділ III

Речі, які для мене непорушні

Не тому що я впертий. А тому що без них терапія перестає бути для людини.

Психотерапія є для людини

На сеансі ми задовольняємо ваші потреби. Не мої, не потреби якоїсь системи — ваші. Я точно не буду казати, що ви зобов'язані приходити кожного тижня, бо «так треба».

Працювати якомога ефективніше

Ефективніше — це не ідеально. Це значить, що ми не витрачаємо час даремно. Кожен сеанс має сенс.

Я для людини, а не замість людини

Як казав один з моїх супервізорів: людина зі мною робить добру для себе психотерапію. Ви — не пасивний отримувач. Ви — активний учасник. І я буду до цього постійно апелювати.

Як я розумію, що ми на правильному шляху

—Ми спільно розуміємо, чому і для чого зустрічаємося
—Людина починає самостійно розуміти, що їй варто робити — і для чого
—Між нами є довіра, відкритість і спільна робота

Розділ IV

Як виглядає робота зі мною

Що ми робимо — залежить від того, для чого ви прийшли. Є три формати.

Проблемно-орієнтована

Є конкретна проблема — працюємо над конкретним рішенням. Зазвичай коротша за інші формати.

Підтримуюча

Приходите раз у певний період. Розповідаєте. Я поруч — задаю питання, слухаю, допомагаю побачити ширше і глибше.

Особистісно-орієнтована

Коли хочеться змінити стійкі прояви. Глибше і довше, бо базується на глибинних процесах.

Процеси в терапії

Пізнання та адаптація. Ви пізнаєте, що таке психотерапія та як її робити саме зі мною. Я пізнаю вас і вчуся робити психотерапію саме з вами. Збираємо інформацію, розкладаємо по поличках.

Розвиток навичок. Когнітивних, поведінкових та всіх необхідних для того, з чим ви прийшли.

Глибинна робота. Стійкі патерни мислення і поведінки — фундамент, який призвів до труднощів або повторюваних проявів.

Завершення. Дивимося, що відбулося, що вдається, що ще розвивати. Складаємо валізку інструментів, план подальшого розвитку — і ви йдете своїм шляхом.

Мій основний метод — когнітивно-поведінкова терапія. Близький до класичної КПТ, але використовую елементи терапії прийняття та відповідальності, схема-терапії, психодинамічних підходів. Вони не відокремлені від КПТ — вони її доповнюють.

Сеанси заплановані на 55 хвилин, але бувають довшими. Краще закладати мінімум півтори години — залишиться час відпочити.

Між зустрічами

Те, що ми робимо на сесії, продовжується у житті — і для цього є місце. У кожного, з ким я працюю, є власний онлайн-кабінет: там лишаються нотатки, практики й та сама валізка інструментів, яку ми складаємо разом. Туди можна повертатися у свій час.

Те, що ви пишете для себе, бачите лише ви — дані захищені наскрізним шифруванням. Доступ до кабінету відкривається всім, з ким я працюю.

Розділ V

Про що зазвичай мовчать

Ресурси

Психотерапія — доволі дороговартісний процес. І не лише про гроші. Це про ресурси загалом — час, енергію, готовність вкладатися. Якість і швидкість терапії залежить від того, скільки ви готові вкласти. Одна година на місяць — це не психотерапія. Це консультування. І тут важливо бути чесним з собою.

Не завжди стане легше

Після сеансу вам не обов'язково полегшає. Інколи може стати важче. Якщо ви давно хочете щось змінити — терапія не зробить цю зміну комфортною. Але вона може допомогти прибрати те, що тримає на місці.

Сумніви — це нормально

Рухатися — є сумніви. Не рухатися — теж є сумніви. І там, і там якась потреба. Немає полюсу «точно хочу» або «точно не хочу». Є переваги і недоліки. Питання — що обираємо. І єдиний правильний вибір — це обраний.

Страждання

Страждання — невід'ємна частина життя. Ми в психотерапії не зможемо позбавити вас від них. Але можна їх почистити — щоб зайвого не було.

Ті ресурси, які людина направляє на те, щоб прибрати неможливе, — можна направити на щось хороше. Приємне. Ресурсне. Можна мати життя зі стражданнями, далеке від бажаного. А можна — сповнене цінностями, які для вас важливі. Навіть зі стражданнями.

Розділ VI

Де мої межі

На початку кар'єри я думав, що допоможу всім. Що мій метод — найкращий. Що людяності в терапії не місце. Зараз я думаю інакше. Автентичний спеціаліст — не той, хто каже «я можу все». А той, хто може сказати: ось тут — я не найсильніший.

Я не можу дати вам мотивацію. Можу допомогти знайти ваші мотиви — але за вас не можу.

Не можу за вас зробити щось з вашим життям. Можу бути поруч — але за вас не можу.

Не можу сказати точно, скільки потрібно часу. Можемо висунути гіпотезу — але точної відповіді не дам.

І є речі, в яких я точно не найкорисніший:

• Розлади харчової поведінки — навчаюся
• Робота з парами — не моя сильна сторона
• Межовий розлад особистості — рідко
• Антисоціальний розлад — точно ні

Тут питання не в тому, що мені важко. Питання — чи достатньо нам того, що ми маємо, щоб подолати цей шлях разом.

Розділ VII

Звідки почалося

Мені було десь 17–18. Переді мною постали серйозні виклики — і так склалося, що я залишився з ними сам. Без жодної опори. Не знав, що робити зі своїм життям.

Але був телефон. А на ньому — Ірвін Ялом, «Коли Ніцше плакав». Історія про те, як доктор Бреєр пробував допомогти Ніцше. Читаючи цю книгу, я зміг на неї опертися. Зміг допомогти собі.

Тоді до мене прийшла думка, яка тримає мене досі: в цьому світі дуже багато людей, які мають зайві страждання — такі, від яких можна очистити своє життя. І якби вони отримали потрібні знання та підтримку — їхнє життя було б іншим.

Звучить красиво, так? Підліток, книжка, прозріння. Але між тим моментом і тим, де я зараз, — було ще багато всього. І той хлопець багато чого переглянув.

Розділ VIII

Просто Олексій

В мене є кросівки. Потерті. Я в них пробіг стільки, що вже не рахую. Коли мені кажуть «медитація» — я думаю не про подушку і тишу. Я думаю про ці кросівки. Ноги рухаються, а голова нарешті зупиняється.

Кава — це не просто напій. Це ритуал. Поки не випив каву — день не почався. Він може відбуватися, але він не почався.

Музика має бути в кожному дні. Не фоном. А от так — щоб була. Як повітря. Не помічаєш, поки не забереш.

І Тарантіно. Побачив його фільми в 30 — і закохався. Бо він знімає не про сюжет. Він знімає про людей. Вони сидять, розмовляють, їдять бургер — і ти не знаєш, що буде далі. Це і про мою роботу. Кожна людина унікальна. Не знаєш, куди піде розмова. І це — гарно.