Самобичування, тобто постійну сувору перевірку себе, надто критичну оцінку своїх учинків і лайку на свою адресу за кожну невдачу, терплять заради користі: від суворості до себе чекають, що вона підганятиме, загартує й зробить людину кращою і так утримає високу планку.
Два дослідження у США та Канаді, які певний час спостерігали за тими самими людьми, показали протилежне: що суворіше людина критикувала себе, то менше вона просувалася до власних цілей. І справа не в самій високій планці: прагнення високих стандартів пов’язане з меншим відкладанням справ, а страх помилок і сувора оцінка себе — з більшим.
Планку від покарання відрізняє час. Планка показує, куди тягнутися, ще до спроби. Покарання настає після кожної помилки, і саме воно гальмує рух, якого від суворості чекають.
Як суворість гальмує справу
Помилка чи невдача вмикає стан загрози, а за ним приходять тривога, злість або пригніченість. Людина лає себе і за саму помилку, і за ці почуття, а від лайки загроза тільки триває. Почуття тримаються, думки крутяться довкола того, що сталося. Справу, де можна схибити знову, тим часом відкладають, і відкладена справа дає нову тривогу. Так ціна суворості замикається в коло, і через прокручування думок і відкладання справ самокритика й гальмує рух до цілей.
Самобичування після помилки
- Стан загрозитривога, злість або пригніченістьПомилка
- Лайка на свою адресуі за помилку, і за ці почуття
- Загроза триваєдумки крутяться довкола того, що сталося
- Справу відкладаютьі відкладена справа дає нову тривогу
Помилка лише вмикає коло, а далі воно крутиться саме.
Головна ж шкода, про яку розповідають самі люди, — пригнічений настрій. Із самокритикою пов’язані й симптоми розладів харчової поведінки та соціальної тривоги, а також труднощі в стосунках.
Навіщо я так із собою говорю
Попри цю ціну від суворості важко відмовитися, бо вона виконує роботу. У неї дві різні мети: виправити себе, щоб наступного разу вийшло, і покарати за те, що не вийшло. Перша дивиться вперед, на наступну спробу. Друга дивиться назад, і саме бажання покарати себе й зашкодити собі буває найшкідливішим.
Іноді слова до себе переходять у ненависть і відразу до себе, і покарати себе хочеться вже не словами. Якщо шкоду собі вже заподіяно або от-от буде, дзвони на 112 і проси швидку, а за кордоном проси її в диспетчера екстреної служби. Поки ж бажання не стало дією, з ним працюють консультанти «Людини в біді»: 0 800 210 160, цілодобово.
Є в суворості й захисна робота. Якщо вилаяти себе першим, ще й жартома, ніхто не побачить, що тобі боляче. І поки себе лаєш, є відчуття, що з помилкою щось робиш, хоча від лайки вона не виправляється.
Тому відпустити суворість страшно: відмова від неї сприймається як поблажка, і без неї людина боїться розслабитися й нічого не досягти. До того ж суворість здебільшого вмикається сама, і контролювати її важко. А говорити з собою по-доброму багатьох ніхто й не вчив, тож на місці звичної лайки поки немає нічого іншого.
Як почути свою суворість
Що саме робить суворість, підкажуть слова, які ти кажеш собі після помилки. Варто вслухатися в ці слова й тон і спитати себе, кого цей голос нагадує. Суворість вмикається швидко, і зсередини її важко почути, тож корисно дослухати ці слова до кінця: чи вони кажуть, що виправити, чи лише б’ють. Якщо голос когось нагадує, це ще й підказка, що перед тобою засвоєна манера говорити, а не правда про тебе.
Корисно спитати й про мету: виправити чи покарати, і чого я боюся, якщо суворості не стане. Відповідь показує, від чого суворість береже: від страху розслабитися, утратити здобуте чи почути чужий осуд. А якщо мета — покарати, суворість дивиться лише назад, і про наступну спробу в ній немає ні слова.
Як змінюється сувора самокритика в терапії
Навіть коли ціну суворості видно, вона однаково вмикається після кожної помилки. Сувора самокритика тримається довше й змінюється важче, ніж м’якша, і на консультації психолога її вчаться впізнавати з перших слів. Терапія, яка вчить співчуття до себе або працює з емоціями, зменшувала самокритику і в людей із психічними розладами, і без них.
Є й терапія, що працює саме зі страхом помилок і надмірними вимогами до себе. У 15 рандомізованих дослідженнях на 912 учасниках із середнім віком 23 роки після неї найбільше меншав страх помилок, а депресія й тривожність — помірно. Три чверті програм були самодопомогою на 3–10 тижнів. Але досліджень поки небагато, з іншими видами терапії їх не порівнювали, а людей із діагностованими розладами серед учасників мало.
Про суворість до себе варто розповісти психологові одразу, навіть коли привід звернутися інший. Що сильніша самокритика на початку терапії, то скромніший у середньому результат. Зв’язок невеликий, але з названою суворістю працюють прямо, а не обходять її.
А коли докори вже не чекають на помилку й звучать день у день, хоч би що вдавалося, варто подумати про депресію: низька самооцінка буває серед її ознак.
Висока планка без покарання
Планка без покарання зберігає мету, з якою справи відкладають рідше, і знімає розплату за кожну помилку. Після помилки від суворості лишається її виправна частина: що змінити, щоб наступного разу вийшло, а бажання себе покарати відпадає. А на місце лайки стають слова, якими підтримують себе після невдалої спроби, і на початку їх доводиться добирати свідомо.
