Наше життя подібне до цієї гіпотетичної подорожі. Тільки нашим супутником у ній є ми самі. І стосунок з собою є так само важливим, як і стосунки з іншими. Однак часто люди мають труднощі у при взаємодії з собою.
Самокритика - поширена проблема, про яку важливо пам’ятати: те, як ви ставитеся до себе, грає життєво важливу роль для вашого добробуту. Цей спосіб спілкування з собою не має ніякої користі, лише приносить неприємні емоції та заважає вам наповнювати своє життя важливим змістом.
У цій статті ви знайдете 3 способи, які допоможуть протистояти вашому внутрішньому критику та зміцнити співчуття та прийняття себе в усіх проявах.
Стосунок з собою
Те, як ми сприймаємо ситуацію, рідко буває відображенням реальності. Часто наше сприйняття спотворене когнітивними викривленнями, попереднім досвідом та актуальним станом (голод, втома, радість чи депресія тощо), які визначають яке значення надається тому, що відбувається, які емоції при цьому будуть виникати та наші вчинки.
З самого народження ми є залежними від людей, що нас оточують. Ми взаємодіємо та спостерігаємо за ними за для того, щоб навчитися бути в цьому світі. Тому наший світогляд в дорослому віці часто визначається тим, якими були люди, що нас оточували та стосунки з ними. Світогляд складається з глибинних переконань - шаблони мислення про те, якими ми є, якими є інші люди та світ загалом. Глибинні переконання розповідають, що ми маємо думати в конкретній ситуації, які при цьому повинні виникати емоції та що ми маємо робити відповідно до думок.
Залежно від оточення та послань, які воно нам транслювало, ми формуємо і стосунок з собою. Якщо в дитинстві ми мали вимогливе та критикуюче оточення, то й внутрішній голос наший почасту буде також вимогливим та критикуючим, тобто формується внутрішній критик, який буде нас карати “теплим словечком” або іншими доступними способами.
Люди з внутрішнім критиком часто мають глибинні переконання, що: “Я невдаха”, “Я неповноцінний (-а)”, “Я не вартий (-а) любові”, “Все має бути ідеальним”, “Помилятися не можна” тощо.
Маючи внутрішнього критика (або кривдника), ми більш схильні до депресій, тривожних розладів, розладів харчової поведінки, труднощів з самооцінкою та й загалом менше задоволені життям та маємо низьку його якість. Тому дуже важливо навчитися бути в злагоді з собою та зупинити внутрішню критику, яка є неефективним способом допомагати собі бути в цьому світі.
Вступ у співчуття до себе
Зміна глибинних переконань - тривала та комплексна робота. І першим кроком до зниження їх впливу є самоспівчуття.
Самоспівчуття - це ставлення до себе з розумінням, любов’ю, прийняттям та підтримкою; дозвіл бути недосконалим (-ою); і розуміння того, що в кожній помилці, що чиниться нами, є потенціал для навчання і зростання (Нефф, 2003).
Важливо розуміти, що самоспівчуття не еквівалентно слабкості, егоїзму чи то дитячості. Співчуття до себе - це один з найважливіших проявів зрілості та мудрості людини.
Простий спосіб зрозуміти співчуття до себе - порівняти його з інструкціями бортпровідників у разі розгерметизації салону літака: ми повинні надіти власну кисневу маску, перш ніж допомагати комусь іншому з цим. Так само нам потрібно подбати про себе, перш ніж дбати про інших.
3 способи практикувати співчуття до себе
Крок 1. Практикуйте прощення.
Припиніть карати себе за помилки. Дозвольте бути собі неідеальною людиною, ставтесь до своїх промахів з розумінням, любов’ю та прийняттям.
Ви є цінною людиною, не за свою бездоганність. Ви маєте право на помилку й важлива не сама дія, а й післядія - наша реакція на дію. Ви заслуговуєте любові не за ваші вчинки чи досягнення, а за те, що ви існуєте.
Тому кожного разу, як відчуваєте, що починаєте критикувати себе чи карати за якісь недоліки, спробуйте простити собі це та нагадати, що це нормально. Що ви людина й зараз найбільше за все потребуєте підтримки, розуміння та любові до себе й проявіть це.
Ви можете написати слова самоспівчуття на аркуші паперу та кожного разу, як будете в пригніченому стані від самокритики, почніть з прочитання цих слів.
Мелані Кулуріс
Крок 2. Змініть ставлення до труднощів.
Керол Двек дослідила, що наше сприйняття труднощів безпосередньо впливає на можливість справитися з ними та ставлення до себе.
Проблеми для вас - перешкода чи можливість для зросту?
Найкорисніше використовувати ставлення до проблем, як до зростання. Приймайте виклики, а не уникайте їх, наполегливо шукайте в них сенс і не розчаровуйтесь у собі. Спробуйте ставати в позицію дослідника - “Цікаво, а як я пройду ці перепони?”, “Чому я можу навчитися справляючись з цими проблемами?” тощо.
А якщо приходить критик чи пригнічення, почніть з прийняття та прощення.
Майкл Джордан.
Крок 3. Висловлюйте подяку.
Почуття вдячності дуже сильний інструмент (Emmons & McCullough, 2003). Замість того, щоб зосереджувати увагу на тому, чого ми не маємо або не можемо, спробуйте цінувати те, що у вас є прямо зараз. Для цього ви можете вести щоденник вдячності у якому будете записувати все, за що ви собі вдячні. Це допоможе вам зсунути увагу з ваших недоліків до ваших сильних сторін. Дослідження показують, що завдяки цьому у вас вивільниться більше ресурсів на створення чогось важливого та цінного й покращиться стосунок з собою.
Післяслово
Ви заслуговуєте любові й в першу чергу від себе. Отже, наступного разу, коли ви не виправдаєте очікувань, які ви покладаєте на себе, знайдіть час, щоб зробити паузу та спробуйте поставитися до себе з прощенням, вдячністю, що ви спробували та прийняттям власної цінності.
Вибачте себе і визнайте, що ви лише людина. Подивіться, чи можливо наступного разу щось зробити інакше. Будьте вдячні за можливість, яка у вас була, і за вашу наполегливість.
Зрештою, прийміть себе. Ви не є ідеальною людиною. І так, ви, мабуть, могли б зробити краще. Але, швидше за все, у вас все гаразд. І часто цього більш ніж достатньо.
Корисна література:
- Кристин Нефф. Самосострадание. О силе сочувствия и доброты к себе
- Расс Хэррис. Ловушка счастья. Перестаем переживать – начинаем жить