1. Розмову розпочинати у відповідний для цього час.
Перед тим, як розпочати важливу розмову, переконайтеся, що ви вірно підібрали час.
Не варто її розпочинати, коли хтось з вас перебуває в стресовому стані, поспішає чи займається іншими справами. Також уникайте галасливих та багатолюдних місць. Ви маєте бути впевненими, що кожен з вас знаходиться в безпеці, якомога розслаблені й маєте змогу зосередитися на один на одному без зайвих подразників.
2. Почніть з чогось приємного чи корисного.
Початок розмови з приємностей чи чогось корисного змінить зв’язок між вами та дозволить розмові бути більш відкритою та доброю.
Для прикладу, ви можете сказати: “Кохана, ти дуже важлива для мене й час, який ми проводимо разом для мене дуже цінний”, перш ніж розпочати розмову про проведення спільного часу.
3. Говоріть про свої істинні почуття, емоції та переживання використовуючи “Я висловлювання”.
Це допоможе вашому партнерові відчувати менше небезпеки в тому, що ви кажете. Дозволить ліпше зрозуміти та прийняти ваші слова. Окрім цього, “Я висловлювання” допомагають вам взяти відповідальність на себе за ваші відчуття, емоції та переживання й допоможе партнерові бути вільним від осуду та зайвого почуття провини.
Наприклад, “Коли ти пішла гуляти з подругами, то коли я повернувся додому, відчув самотність та печаль. Я б дуже хотів, щоб ти була поруч зі мною в цей час”, звучить краще, ніж “Твої подруги важливіші тобі, ніж я”.
Перші слова, допомагають зблизитися під час розмови, другий варіант віддаляє та змушує партнера ставати в позицію захисту й імовірність, що вас почують менша.
4. Слідкуйте за тоном голосу, мімікою та позою тіла.
Ми сприймаємо не самі слова, а й те, що показує наше тіло, міміка й голос.
Деякі дослідження говорять, що ми на 80% чуємо невербальну мову (міміка, жести, інтонація голосу, поза тіла) та лише 20% - вербальну, тобто самі слова, які звучать.
Дуже важливо слідкувати за невербальними проявами під час розмови й уразі, якщо ви відчуваєте скутість, напруження, різкість в голосі, спробуйте зупинитися, зрозуміти, що з вами відбувається та розслабитися.
5. Діліться тим, що вас турбує, однак не критикуйте.
Говорити про те, що вам неприємно чи хотілося б змінити в стосунку дуже важливо. Однак це повинно стосуватися конкретних ситуацій та проявів поведінки вашого партнера й звучати у формі “Я висловлювань”. Уникайте критики особистості (“Ти зла”, “Ти егоїстична”), узагальнень (“Ти ніколи не…”, “Ти завжди…”), знецінення (“Це нічого не значить”, “І що з того” і т.д.), порівнянь (“В інших…, а в нас…” та всього, що говорить, що з вашим партнером щось не так. Це не допоможе вашому стосунку та ще більше віддалить.
Пам’ятаємо:
- Конкретної ситуації та поведінки: “Коли ти вчора була з подругами…”
- “Я висловлювання” та ваші емоції та почуття: “Я почував себе самотнім”
- Чого б ви хотіли: “Мені хотілося в той момент, щоб ти була поруч зі мною”.
Іще приклад: “Я сьогодні повернулася додому втомлена й дуже хотіла відпочити, коли зайшла на кухню побачила, що ти після сніданку не прибрав після себе. Я тоді засмутилася, бо знала, що ти пізно повернешся й не буде часу прибрати. Я б хотіла, щоб ти старався прибирати одразу після себе, або ж ми придумали разом, як обходитися в таких ситуаціях”
6. Говоріть, які ви пропонуєте варіанти вирішення та давайте можливість партнерові брати участь у виборі найбільш прийнятного варіанту для обох.
Саме по собі ділення тим, що вас турбує рідко призводить до корисного результату й ваша половинка може просто не зрозуміти чого ви хочете.
Важливо говорити те, чого ви хочете якомога конкретно й відповідало можливостям партнера. Також потрібно враховувати бажання вашої половинки.
Наприклад, “Коли я бачу, що брудний одяг валяється всюди в оселі, я відчуваю роздратування. Бо для мене важлива чистота в оселі. Для брудного одягу, я поставила кошик у ванній кімнаті. Я хочу, щоб ти його складав в нього, я тоді буду більш спокійною.”
Такий спосіб допомагає краще зрозуміти чого ви хочете, чому у вас виникає в цьому потреба та підвищує ймовірність, що ваша половинка прийме прохання.
“М’який початок” може бути дуже корисним інструментом для будь-якого стосунку. Спробуйте його застосувати його наступного разу, коли вам необхідно буде розпочати важливу розмову. Ви можете бути приємно здивованими.
Якщо ж ви бачите, що ваш стосунок наповнений конфліктами й ця та інші техніки не допомагають, вам можливо потрібен сімейний психолог чи сімейний психотерапевт.
Я працюю лише індивідуально, парних консультацій не проводжу. Якщо ви мені довіряєте, можу рекомендувати колег, які використовують когнітивно-поведінкову терапію для пар або емоційно-фокусовану психотерапію. Ці методи мають доказову ефективність у роботі з труднощами у взаєминах.
Дякую за увагу! На все добре!